16-го березня 2017 року у Сумському медичному коледжі відбувся мітинг з нагоди вшанування пам’яті та відкриття пам'ятної дошки Татарчуку Юрію Володимировичу. 

Юрій Володимирович Татарчук - випускник фельдшерського відділення Сумського медичного училища 1993 року.

У серпні 2015-го року Юрій Татарчук, добровольцем пішов до зони АТО, де став заступником командира бойової машини, навідником – оператором військової частини 2970, молодшим сержантом в складі 54 бригади ЗСУ.

29 червня 2016-го року Юрій Володимирович трагічно загинув під час бойових дій в районі с.м.т.Луганське – село Логвинове, Донецької області, прикриваючи відхід побратимів, що поверталися із завдання,

потрапивши під ворожий мінометний обстріл.

         На мітингу були присутні рідні та близькі Юрія Татарчука: його мати - Любов Миколаївна; бойовий побратим, учасник бойових дій в зоні АТО – Осадчий С.А.; колишній одногрупник – Близнюк Я.М.; колишній класний керівник – Угнівенко В.М., а також викладачі та студенти Сумського медичного коледжу. 

До присутніх з промовою звернувся директор Сумського медичного коледжу – Кононов О.В. він сказав, що встановлення пам’ятної дошки у Сумському медичному коледжі є проявом нашого шанування пам’яті Юрія Татарчука - людини рішучої та самовідданої, справжнього сина українського народу. Олександр Вікторович разом зі спікером студентського сенату коледжу – Я.Сахненко, відкрив пам’ятну дошку. Викладачі та студенти коледжу поклали до неї квіти. 

Схиливши голови, вшанували пам'ять Юрія Володимировича Татарчука хвилиною мовчання

Герої не вмирають і не вмруть,

Героїв пам'ятатимуть віками.

Їм славу й вічну шану віддають

Ми голови схиляймо перед вами.

До слова була запрошена мати Юрія - Татарчук Любов Миколаївна. Щемило серце, слухаючи її розповідь та розуміючи яке велике горе вона переживає. Ніхто з присутніх не міг стримати сліз, бо кожен розумів, що - це для нас він солдат, який боронив незалежність, суверенітет та свободу України, а для матері – він улюблений син, який вже ніколи не повернеться додому. 

Страшенно важко, що настав той час,
Коли мою Вкраїну роздирають.

Та ми, Герої, не забудем, Вас!

ГЕРОЇ  УКРАЇНИ  НЕ  ВМИРАЮТЬ!

СЛАВА  УКРАЇНІ!

ГЕРОЯМ  СЛАВА!