За свою 87-річну історію спочатку медичний технікум, потім фельдшерсько-акушерська школа, медичне училище, а згодом Сумський медичний коледж підготував для системи охорони здоров'я понад 15 тисяч медичних спеціалістів. Долаючи різні історичні, економічні та соціальні перешкоди навчальний заклад, незважаючи на все, зростав і формувався як осередок професіоналізму, милосердя та шляхетності зі своїми надбаннями, досягненнями та традиціями.

Сумський медичний коледж завжди пишався своїми випускниками. Серед них є медичні сестри, фельдшери, акушерки, лаборанти, санітарні фельдшери та зубні техніки. Є ще велика плеяда випускників, які продовжили своє навчання і стали: лікарями, кандидатами та докторами наук, професорами та академіками. Наші випускники досягають різних вершин, але об'єднує їх одне - велика шана, любов та повага до своєї рідної Aima mater - навчального закладу, який дав кожному з них путівку в життя, певним чином сформував їхнє майбутнє.

Про одного з випускників Сумської фельдшерсько-акушерської школи (ФАШ) 1954 року випуску хотілося б розповісти детальніше. Це сьогодні, піднімаючись сходами на другий поверх коледжу, увагу кожного студента, викладача чи гостя одразу привертає білосніжне погруддя на мармуровому постаменті з написом: «Олександр Онисимович Скоромець».

А тоді, в далекому 1951, з відмінними знаннями та похвальною грамотою Артополотської семирічки, що знаходилася в Роменському p-ні, до Сумської ФАШ прийшов навчатися чотирнадцятирічний юнак, якого звали Олександр Скоромець. У своїй автобіографії, яка і досі зберігається в архіві коледжу, дитячим каліграфічним почерком на семи аркушах було написано про краєвиди хутору, де він народився, сім’ю: маму, батька та сестер, школу та велике бажання навчатися на медичного працівника.

У той час  ФАШ розміщувалася в приміщенні середньої школи № 19, де вона мала всього 2 навчальні кімнати, канцелярію та бібліотеку, також були організовані класні кімнати для занять при лікувальних закладах м. Суми. Підготовка велася за спеціальностями: фельдшер, акушерка, медична сестра та санітарний фельдшер. Це був для навчального закладу складний період в організаційному відношенні, але завдяки вдалому добору викладачів спеціальних дисциплін, більша частина з яких були сумісниками в лікарнях міста та колишніми медиками- фронтовиками, стала можливою високоякісна підготовка молодших медичних працівників.

Пізніше в своїх спогадах, у книзі «Ступени к вершинам», з великою повагою та вдячністю Олександр Онисимович Скоромець поіменно згадає про всіх своїх викладачів та чудові студентські роки в Сумській ФАШ. Сашко завжди відвідував заняття з зацікавленістю, ніколи не переймався через складні умови навчання та життя того часу, з захопленням згадував походи до річки Псел після занять, нічні танці на траві та концерти під баян у сільському клубі, де він демонстрував фокуси із спалюванням грошових банкнот. Саме в фельдшерсько-акушерській школі він опановував ази медицини. Саме тут, завдяки викладачам, які самовіддано, професійно та творчо віддавали всі свої знання та вміння учням, сформувалося стійке, усвідомлене бажання стати лікарем та на все життя пов’язати себе з медициною. Іншої долі Сашко для себе вже не уявляв.

Закінчивши І Ленінградський медичний інститут, Олександр Онисимович став лікарем-психіатром, потім лікарем-неврологом, захистив спочатку кандидатську, потім докторську дисертацію, став професором, очолив кафедру нервових хвороб та нейрохірургії Санкт-Петербургського університету ім. І.П. Павлова, став академіком: дійсним членом Євро- Азіатської АМН, почесним членом Британської АМН, членом- кореспондентом та дійсним членом Російської АМН, автором понад шестисот наукових праць, у тому числі двадцяти монографій, підручників, навчальних посібників, був учасником міжнародних конгресів та симпозіумів із неврології, членом наукової ради Російської АМН, членом правління Російського товариства невропатологів і психіатрів.

У 1995 році О.О.Скоромець заснував преміальний фонд для студентів- відмінників, лауреатами якого стали вже 56 найкращих випускників Сумського медичного коледжу. Біля погруддя академіку знаходяться фотографії всіх лауреатів його премії, які роз’їхалися у різні куточки України, але у кожного з них залишається на згадку життєвий і професійний приклад Олександра Онисимовича та диплом з напутніми словами : «З надією на гідний внесок своїх знань й умінь у творче життя на планеті».

Можна довго та невтомно розповідати про досягнення О. О. Скоромця. Та неможливо переоцінити його душевне та тепле ставлення до студентів, викладачів та співробітників Сумського медичного коледжу. Олександр Онисимович хоча живе та працює в Санкт-Петербурзі, щороку, під час візиту на Сумщину до рідного села Анастасівка, обов'язково заїжджає до медичного коледжу, зустрічається зі студентами, викладачами, консультує як лікар, дарує свої книжки, монографії, підручники, телефонує, листується. Не зважаючи на регалії та досягнення, Олександр Онисимович Скоромець - надзвичайно відкрита, добра та щира людина, а  сам себе називає людиною постійно та натхненно працюючою.

Сумський медичний коледж пишається, що першою сходинкою професійного становлення академіка, науковця, лікаря-невролога та просто людини з великої літери Олександра Онисимовича Скоромця став саме наш навчальний заклад.

О. Боровик,

заступник директора з виховної роботи

 Сумського медичного коледжу